Відбулася міжнародна наукова конференція з усної історії

13-15 червня 2024 року в Ужгороді пройшла перша за час після повномасштабного російського вторгнення наукова конференція з усної історії. Її загальною стала тема: «Усна історія у воєнний час: наукове знання і відповідальність дослідника».

Конференція була скликана Українською асоціацією усної історії та відбулася на базі і за підтримки Ужгородського національного університету, обласного скансену «Закарпатський музей народної архітектури та побуту», у співпраці з Катедрою української культури та етнографії ім. Гуцуляків і Канадським інститутом українських студій Альбертського університету (м. Едмонтон, Канада) та за інформаційної підтримки Українського інституту національної пам’яті.

Ідея конференції виникла після рестарту асоціації восени 2023 року, що стало відповіддю на нові виклики воєнного часу та де була висунута нова концепція діяльності асоціації як парасолькової організації. Тоді співголовами об’єднання стали гостьова дослідниця Університету м. Вупперталь, докторка Гелінада Грінченко та директорка Канадського інституту українських студій Альбертського університету, докторка Наталія Ханенко-Фрізен.

Для організації конференції було створено комітет, до якого окрім співголів асоціації увійшли заступниця директора – завідувачка Музею архіву народної культури Українського Полісся Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Світлана Маховська, доцент Ужгородського національного університету Павло Леньо, доцентка Хортицької національної академії, дослідниця в Альбертському університеті Анна Олененко та головна спеціаліста сектору усної історії та збереження історичних свідчень Українського інституту національної пам’яті Тетяна Привалко.

У конференції взяли участь понад 50 осіб, які приїхали з різних міст України та різних країн. Ключову доповідь про «On the Uses of Memory» виголосив авторитетний дослідник усної історії Алессандро Портеллі. Він висловив свої міркування про те, як ми маємо розуміти пам’ять у складні часи, як ми можемо поводитися як науковці, і як спільнота, формуючи суспільну пам’ять.

Учасники мали можливість обговорити широке коло питань: усна історія між теорією і практикою, досвід біженства, жіночі історії війни. Також у фокусі науковців були усні історії військового спротиву, емоції та війна, дитячий досвід пережиття війни, доля ромів у воєнний час. Дослідники дискутували про регіональні усні історії, породжені війною, про те, якою є роль дослідника у створенні усноісторичного наративу. Важливими для усних істориків, як завжди, стали (не)омовлений досвід війни, та як працюється досліднику в такий травматичний період.

Окрема сесія конференції була присвячена польському досвіду документування війни. Під час заходу відбулися воркшопи про усну історію в освітніх практиках та архівування усноісторичних свідчень. На воркшопах розпочато напрацювання методичних розробок, які можуть бути корисними у відповідних напрямах роботи.

З повною програмою конференції можна ознайомитися за посиланням.

Розмаїття тем, запропонованих для обговорення учасниками заходу, свідчить про затребуваність наукової рефлексії напрацьованого досвіду, реалізованих проєктів з усної історії нинішньої російсько-української війни. Важливі аспекти, які прозвучали від багатьох науковців, стосуються потреби проводити різницю між усною історією та документуванням війни за методом усної історії, етичних та безпекових питань при організації усноісторичних досліджень та поширенні доробку.

Учасники конференції вели жваві дискусії щодо академічної активності та впливу громадянської позиції на організацію усноісторичних досліджень, викликів для комунікації дослідників з оповідачами в умовах війни. А також і про те, як загально впливає війна, її перебіг на дослідницьку перспективу.

Фото - учасників конференції