Календар спогадів

Прийняття «диктаторських законів» 16 січня 2014 року

щорічно-01-16

16 січня 2014 року Верховною Радою України було ухвалено пакет законів, які протестувальники назвали «диктаторськими» та «драконівськими». Ці закони були ухвалені з грубим порушенням регламенту і законодавчої процедури та, попри гостру критику, підписані Президентом наступного дня, 17 січня. Вони приймалися підняттям рук, без використання системи «Рада» та без обговорення, а їхні тексти стали доступні тільки після того, як депутати за них проголосували.

Ці законодавчі акти, на думку більшості експертів, обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.

Про те, як відреагували на закони 16 січня у середовищі протестувальників, розповідає співкоординатор Громадського сектору Євромайдану Володимир В’ятрович.

…Після Нового року був такий простой, який ми використали для організаційних речей. І під час однієї з нарад на Трьохсвятительській ми дізналися про прийняття законів 16 січня, «диктаторських законів». Стало зрозуміло, що буде зле, що щось нас може чекати погане. Очікували на те, що, можливо, буде оголошено надзвичайний стан.

Тоді ми вже досить серйозно розробляли плани і, навіть, переходу в підпілля. Тобто, хто з ким як має контактувати, хто куди має виїхати. На повному серйозі говорили про такі речі, про які до того мови навіть, не було.

Настало 19 січня, це неділя. Ми думали зробити цей протест таким, як раніше, веселим, щоб показати абсурдність законів. Через те закликали зробити людей «касковий» день. Від слова «каска». Люди приносили хто що, хто в баняках приходив на голові, хто в розфарбованих касках. Але настрою це не змінило, всі були дуже тривожні.

В результаті, політики знову вийшли на сцену, знов їх традиційне бла-бла-бла і ніяких конкретних пропозицій. Люди дуже були обурені, тому що чекали, що саме ці закони 16 січня змусять їх об’єднатися, що вони вийдуть з якоюсь єдиною позицією, що в нас от є керівник. До речі, про те що потрібен якийсь окремий тимчасовий керівник, який, можливо, не буде претендувати на те, щоб бути Президентом, було багато розмов. Але політики до того були не готові.